Світло спілкування

Електрона версія безкоштовного журналу "Світло спілкування"

Мир Вам, дорогі наші шанувальники!

"Блаженні миротворці, бо вони

синами Божими назовуться..."

слова Ісуса Христа з Його

Нагорної проповіді

Ми справді щиро зичимо Вам затишку і миру – найбільшого надбання цивілізації. Хоча саме цивілізаційний поступ найчастіше причиною розмиру слугував, ми свято віримо, що людство обов’язково схаменеться. Можливо, то станеться на самісінькому краю прірви, але неодмінно саме так має бути. Іншого не дано. Скільки б філософи цинічно не твердили, що "вічний мир лише на кладовищі можливий", а "війна вічна і справедлива" (Лейбніц), ми добре справжню ціну тієї "справедливості" знаємо.

 

Лише вбогі політикани можуть вихід у війні вбачати. Їй-бо гидко було російських "атбєліватєлєй" слухати, коли вони без усякого сорома смітили ефір своїми просторікуваннями про незлобиву природу Путіна, про миролюбивий характер його державної політики, про невтомне відстоювання національних інтересів et cetera. А що тисячі люду паскудник загубив, так то геополітичні виклики, бачте, того агнця до таких крайніх заходів змусили. Інакше він нізащо і ніколи... Просто Україна, розумієте... та й Сирія, мусимо не забувати... Повний набір великодержавної шизофренії.

Даруйте, але ж ті "виклики" від першого дня царювання того примітивного сатрапа до пролиття невинної крові чомусь змушували. Достатньо Беслан згадати, та й безкінечне правдиво пітекантропське розмахування ядерною дубиною перед ошелешеною світовою спільнотою наочно нікчемну породу російського "миротворця" демонструють. Про Чечню увіч дарма тим дуболомам нагадувати, адже за їхньою логікою цілий народ "мочить" – абсолютно законна справа, а московських холуїв на Донбасі – зась чіпати. (І що з того лицемір’я дивуватися, коли їхні священники ракети з такою милозвучною, видно, для них назвою "Сатана" освячують.) Взагалі, наш зруйнований схід, як і окупований Крим врешті-решт, – то довічна ганьба Росії.

І наша незагойна рана...

Надто велику ціну Україна за мир і спокій заплатила, щоб легковажно уроки війни забути. Проте, ми ніколи не змиримось з тією думкою, що війна – це одна з іпостасей миру. Ми наполягаємо на тому, що не війна, а саме мир органічно людській природі притаманний. І таки доречно ще раз тут слова Спасителя згадати: "Не мир я вам приніс, а меч". Бо той меч – духовний, і він якраз для боротьби зі злом і був людству даний. Війна ж і є однією із найголовніших складових зла...

На жаль, не зовсім вийшло нам про мир поговорити, хоч-не-хоч, а його антипод – розмир – у нашу розмову втрутився. Та що вдієш, коли ми в біполярному світі живемо, тому від кожного з нас залежить, на який бік стати. Не варто забувати, що всі війни спочатку в умах і серцях зароджуються, а вже потім на реальних фронтах своє продовження знаходять...

Миру нам усім у душах і в Україні!

А в наступному випуску ми поговоримо про надію.