“Підтримка жінок-лідерок з інвалідністю в Житомирській області”— під такою назвою Житомирська обласна громадська організація людей інвалідністю “Молодь. Жінка. Сім’я” реалізовує грант від “Фонду Швидкого реагування, США”. У рамках ініціативи прописані різні активності: матеріальна допомога, майстер-класи, виїзди до громад, тренінг з освітянами.
—Інформацію про проєктну пропозицію надав європейський жіночий фонд “Войс”. Його членкині — дівчата-українки, які живуть за кордоном та знаходять різні гранти для покращання якості життя громадян в Україні. Вони нам запропонували “Фонд Швидкого реагування, США” для отримання коштів, спрямованих на підтримку саме жінок, які працюють з людьми з інвалідністю, — повідомила голова громадської організації “Молодь. Жінка. Сім’я” Неля Ковалюк. Реалізовуючи отримане фінансування, ми провели майстер-клас з ліплення та розмальовування шоколадних фігур, — додала вона.
За її словами, мета заходу — підтримати жінок-лідерок, які працюють і очолюють громадські організації осіб з інвалідністю та жінок, які першими контактують з людьми з інвалідністю.
— Ця категорія людей і до війни була тяжка, а зараз значно збільшились як матеріальні, так і фізичні й психологічні проблеми. З цими негараздами вони приходять до своїх організацій, розповідають про це лідеркам, просять про допомогу, — розповіла Неля Ковалюк.
Для підтримки та психологічного розвантаження жінок — голів громадських організацій відбулася зустріч у неформальній обстановці з представниками органів виконавчої влади. Під час заходу присутні отримали можливість насолодитися концертом від музичної школи імені Лесі Українки та майстер-класом вправ із бульбашками від Попаснянського центру реабілітації “Лелека”.
Реалізовують кошти від гранту не тільки в обласному центрі, але й у інших містах, зокрема у Коростені. Як розповіла голова громадської організації “УТОС” Олена Парфенюк, це — друга фінансова допомога її організації від початку повномасштабної війни. В обох випадках покращити матеріальне становище посприяла Неля Ковалюк.
— Зазвичай нам надають продуктові набори, миючі та засоби гігієни. Цього разу по три тисячі гривень отримала кожна жінка, серед них і мами, які виховують дітей віком до вісімнадцяти років, малозабезпечені та одинокі. Отримані кошти витратили на найнеобхідніше: ліки, нові окуляри, продукти, — повідомила Олена Парфенюк. — З Нелею Ковалюк ми співпрацюємо понад десять років відтоді, як створили обласний комітет з доступності. Зустрічалися на семінарах як у Житомирі, так і в Коростені. Зараз спілкуємося телефоном та в онлайн-режимі. Хочу наголосити, що пані Неля завжди приходить на допомогу теплим словом, мудрою порадою та сприяє вирішенню гострих проблем членів моєї організації, — додала Олена Парфенюк та розповіла про те, які труднощі мають жінки — членкині організації.
Зокрема, Оксана Троянкіна має доньку з інвалідністю по зору, а рідний двадцятирічний брат отримав поранення. Зараз він пересувається на візку та очікує на отримання пенсії. Тож Оксана нині доглядає двох осіб з інвалідністю.. Донька Наталії Заліської потребує корегуючого лікування по зору, яке має проходити двічі на рік. Вартість одного курсу — понад три тисячі гривень. Ніна Самойленко — одинока, не має дітей, нещодавно поховала чоловіка. Пенсія у неї маленька, і всі гроші вона витратила на харчування. Для отримання допомоги жінки подавали звичайний пакет документів: заяву, копії паспорту, коду, довідки МСЕК та банківський рахунок. Гроші отримали вже через місяць.
— Кошти я витратила на побутові речі та дорогу, — доповнила розповідь Віра Корицька з Коростеня. — Так склалося, що маю вісімдесятирічну маму, яка десять років тому зламала у стегні ногу. Їздимо з сестрами до неї по черзі. На роботі я написала заяву за власний рахунок, бо мама проживає в іншій області. Добре, що керівництво ставиться з розумінням до ситуації, знаючи, що я завжди на зв’язку. Звичайно, зарплати у мене не буде, а пенсія невелика. Мама пересувається на милицях, але потребує допомоги: прибрати після зими в хаті, посадити невеликий город, сходити до магазину, приготувати їжу. Тому кошти, то такий продукт, що завжди потрібен. Дуже вчасно прийшла допомога! — каже жінка.
В умовах війни Україна переживає складні часи підвищеного рівня травматизму. Особливу увагу потрібно приділити формуванню правильного підходу до спілкування з особами, які отримали травми або стали людьми з інвалідністю. На першому місці у формуванні таких знань та навичок стоїть школа. У рамках реалізації американського гранту із заступниками директорів ліцеїв Житомирської обласної територіальної громади провели практичний семінар — “Поняття інвалідності, впровадження інклюзивної політики у закладах освіти громади”. На зустріч завітала заступниця Житомирського міського голови Марія Місюрова, працівники міського департаменту освіти. Про позитивну динаміку роботи з організації навчання дітей з особливими потребами в закладах загальної середньої освіти Житомира детально розповіла присутнім головна спеціалістка департаменту освіти Ольга Єрмакова.
— Пригадую січень 2013 року, коли ми не знали, що робити з учнями, які потребують інклюзивного підходу. Ми почали маленькими кроками рухатися і формувати інклюзивне навчання в місті. Зазначу, що на той момент нормативно-правових документів не було. Через рік нашої “сліпої ”роботи у 10 закладах уже навчалися 24 дитини, — поділилася досвідом спеціалістка. — А нині у 2022-2023 навчальному році ми маємо 29 комунальних та два приватні заклади, в яких працюють класи інклюзивного навчання, вони розташовані в усіх мікрорайонах Житомира у шаговій доступності від місця проживання дитини з особливими освітніми потребами, — додала вона.
За інформацією департаменту освіти, станом на 1червня 2023 року у 262інклюзивних класах навчається 331 учень, працює 18 інклюзивних груп подовженого дня. Залучено до роботи з цією категорією учнів 230 асистентів вчителя, 63 практичні психологи, 33 логопеди, 32 дефектологи, чотири реабілітологи. Щотижня кількість корекційно-розвиваючих занять з учнями інклюзивних класів становить 1444 години. Освітній процес для учнів інклюзивних класів організовано відповідно до індивідуальних навчальних планів та індивідуальних програм розвитку, які розроблені командою супроводу учня на базі освітньої програми закладу. Відкриття класів та зарахування учнів відбувається виключно за висновками про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, наданими інклюзивно-ресурсними центрами та на підставі заяв батьків учнів.
Ґрунтовним був експертний виступ Нелі Ковалюк, яка наголосила на необхідності глибше зрозуміти поняття інвалідності та його використання на практиці у навчальних закладах. Підтверджуючи свої слова фото, поділилася досвідом проведення аудитів доступності членами її громадської організації, показала, як потрібно правильно вирішувати питання доступності в шкільних приміщеннях, говорила про етику спілкування та допомоги особам з інвалідністю. Підкреслила, що на першому місці завжди стоїть людина, а потім її фізичний стан. Тому слід говорити так: людина, яка пересувається за допомогою крісла колісного, користується палицями, милицями, ходунками; особа із залишковим слухом або з порушенням слуху; особа незряча або з залишковим зором; особа з психічними та інтелектуальними порушеннями.
Під час семінару йшлося і про створення життя без бар’єрів, щоб недоступність не забирала у людини можливість навчатися. Присутні почули історії про тих жінок, які реалізували себе у житті. Наприклад, Вікторія Шевчук із залишковим зором закінчила Житомирський державний університет імені Івана Франка, проводить екскурсії в музеях темряви Києва та Львова. Галина Безпалюк, яка пересувається за допомогою крісла колісного, закінчила цей же навчальний заклад, працює в інтернет-магазині. Дівчина дуже хотіла навчатися, тож прокидалася о шостій ранку. Мама з братом допомагали їй одягатися, а досипала вона сидячи, бо пари починалися тільки о дев’ятій. Оксана Вахнюк стала підприємицею та працює з дітьми. Валентина Позняк, маючи залишковий зір, займається культурою і була депутаткою Житомирської міської ради.
— Поняття інвалідності еволюціонує. Нам потрібно відійти від сприйняття інвалідності як дефекту чи хвороби, суспільство має реалізовувати модель у центрі якої стоїть людина. Для її грамотного відтворення потрібно застосовувати принципи універсального дизайну, який розробив Рон Мейс. Важливо, що запроваджені норми покращать якість життя не тільки осіб з інвалідністю, а й маломобільних груп населення: людей старшого віку, мам з візочками та осіб, які у певний період свого життя отримали травму, — розповіла Неля Ковалюк. Закінчуючи виступ, вона наголосила про свою відкритість до конструктивного діалогу із заступниками ліцеїв міста.
Про використання принципів універсального дизайну в освіті детально розказала Алла Шовтюк, директорка Комунальної установи “Другий інклюзивно - ресурсний центр”, на базі якого проходив семінар. Також вона запросила учасників заходу на екскурсію закладом. Гості оглянули бомбосховище, кабінет психолога, вчителя-дефектолога, вчителя-реабілітолога, відвідали сенсорну кімнату. В останній розміщено пуфики та сухий басейн з кульками, пісок, різні екрани, “чарівний дощик”. Тут діти не тільки відпочивають і займаються, а й загадують бажання. Привернула увагу сенсорна підлога з поєднанням дотику, звуку, відчуттями у тілі. Вона дає можливість працювати з кольорами, планетами, клавіатурою фортепіано, зробити піцу та інше. Однак робота в такій кімнаті протипоказана дітям з епілепсією, судинними проблемами, порушеннями зору.
Грантовий проєкт з підтримки жінок-лідерок з інвалідністю реалізовується громадською організацією “Молодь. Жінка. Сім’я” по всій області й триватиме упродовж трьох місяців. У планах організаторів провести майстер – клас з деку пажу свічок та семінар «Доступність громадського середовища для жінок з порушенням зору». Автор - Людмила Лобачова.
