Новини

5 червня 2017 року відзначили 82-річницю з дня народження житомирського письменника, відомого громадського діяча і дисидента Євгена Концевича. Захід проходив у Житомирській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олега Ольжича. В актовій залі бібліотеки зібралися письменники, поети, художники, шанувальники творчості Євгена Концевича, друзі та знайомі цієї великої людини.

Цей день завжди був святом для житомирян, знайомих із Євгеном Васильовичем. Напередодні приходили друзі на 2-й Шевченківський провулок, де мешкав письменник, щоб допомогти приготувати столи, лавки, готувалися різні страви, адже з кожним роком коло шанувальників письменника розширювалося. А його добра і відкрита душа приймала всіх, незважаючи на те, що наміри у людей, які прагнули знайомства з Концевичем були різними і не завжди, на жаль, щирими.

5 червня із самого ранку на подвір’ї збиралися люди, щоб привітати іменинника, а пізніше до житомирян долучалися друзі з Києва та інших куточків України. І скоро подвір’я  Євгена Концевича, особливо під легендарною грушею, гуло, немов переповнений вулик.

За вісім років знайомства з Євгеном Васильовичем не пам’ятаю, щоб цей день був похмурим. Він завжди був сонячним й усміхненим, як і сам господар. Нехай йому нестерпно боліло тіло, але обличчя сяяло усмішкою і радістю.

Пан Євген вітав друзів і знайомих, жартував, сміявся, цікавився особистим життям людей, адже пам’ятав найменші дрібниці, які йому розповідали в приватних зустрічах. Жоден м’яз на його обличчі не свідчив про біль і страждання, які він зносив щохвилини.

Якою таємницею він володів? Що притягувало сильних і мужніх людей до Євгена Концевича, який 58 років був прикутим до ліжка?

На мою думку, хто був знайомий з Євгеном Васильовичем – той доторкнувся до найголовнішої таємниці нашого буття, знайшов відповідь на сокровенне – як бути щасливим? І його відповідь дуже проста: хочеш бути щасливим – БУДЬ!

Він і справді був щасливим, тому що любив життя і людей, і саме цей стан його душі так сильно притягував та й донині притягує сотні його шанувальників.

Для мене Євген Васильович є духовним наставником. Його добре й уважне серце, глибокий розум змогли побачити в спробах «невмілого писаки» щось значне і тямуще. Так народився журнал «Світло спілкування». І дуже скоро, завдяки турботам Євгена Концевича та його вірного друга Григорія Цимбалюка, головного редактора журналу «Світло спілкування», часопис перетворився із маленької, сіренької книжечки на яскраве, насичене, дійсно цікаве і глибоке видання.

Знаменно, що й цього року, якраз до Дня народження Євгена Васильовича світ побачив 22-ий випуск журналу «Світло спілкування».

Журнал видано за підтримки управління у справах сім’ї, молоді та спорту Житомирської міської ради.

Видання журналу «Світло спілкування» є подарунком для всіх нас, особливо для тих, хто зберігає пам’ять про видатного житомирського письменника. Уже сім років видаємо журнал без Євгена Васильовича. Але намагаємося тримати духовну планку, так високо підняту за його життя. Сподіваємося, що нам це вдається, адже душею журналу залишається Лицар Нескореного Духу – Євген Васильович Концевич.

Лілія Перегуда