Завантажити журнал "Світло Спілкування" №22
Шановні наші читачі!
Важку тему, як бачиться, підняли ми сьогодні – одностатеві стосунки. Наскільки делікатна, настільки й невдячна вона, якщо у весь голос свою принципову позицію заявити. Адже лаври нині лише на апологетиці того непотребства здобути можна. Але ж я нізащо не погоджусь з думкою, що гомосексуалізм такий же органічний для людини, як ластовиння, наприклад. Ні! І ще раз ні! І найяскравіше, на мій погляд, цей ґандж природи (жодного сумніву в тому, що саме так воно і є) проявляється в намаганні адептів гомосексуалізму в будь-який спосіб заявити про себе: одягом, гей-парадами, з’їздами, крикливою поведінкою на сцені та ще деінде. А поміж тим, жодному "натуралу" (дожилися!) не спаде на думку гамселити себе в груди і на всіх перехрестях кричати про свою нормальність.
І я цілком міг би змиритися з існуванням сексменшин за єдиної умов
и: неафішування свого збоченства. Нехай собі нишком займаються тією бридотою і не лізуть межи очі. Але ж насправді навіть така безневинна, на перший погляд, вимога виявляється нездійсненною. Ця хвороба обов’язково мусить проявити себе нездоровими симптомами. Воістину, якщо ти зробиш татуювання на гепі, то рано чи пізно тобі неодмінно захочеться заголити її.
Можливо, цілком можливо, що в тій гидоті мед чаїться. Недарма ж гей-хлопці так зухвало заявляють, що мужчина тільки до першого мужчини – мужчина. Але ж є, принаймні в кожного чоловіка (та й у жінки, що тут околяса ходити) повинна бути здорова відраза до того непотребства. Своєрідний імунітет від гомоінфекції. Скажу більше, не один рік провів я колись на флоті виключно в чоловічому оточенні й жодного разу не зіткнувся з гомопроявами.
А поміж тим, ця публіка без сорома киває на Біблію задля виправдання свого збоченства. Роман Віктюк, зокрема, відомий гей-активіст, вельми полюбляє красуватися знанням святих текстів... Ех, якби ж ті капосники читали Вічну Книгу, то знайшли б багато прямого осуду гомопаскудства. Хоча й з головою, як на те, історії про Содом і Гомору вистачило б.
Зовсім не хочеться згадувати Захід з його дебільним гей-законодавством (у Великобританії, наприклад, закон дає право укладати одностатеві шлюби як на цивільних, так і на релігійних церемоніях). І хай нам далеко ще до того "цивілізованого світу", проте, як не прикро, сьогодні ми й у себе вдома мусимо констатувати не просто якісь поодинокі факти, а справдешній шабаш гомосексуальної "культури". Вона нахабно суне в наші душі з теле- й кіноекранів, шпальт газет і журналів, новомодних літературних творів...
На очах хвороба прогресує. І вже їхні адепти з гордістю заявляють, що нині в Україні майже один мільйон двісті тисяч гомосексуалістів. Хай і відкритим залишається питання достовірності цієї статистики, але ж зрозуміло, що росте легіон.
Тому, маємо бути пильними і... здоровими.
Щастя Вам і родинного затишку!
А в наступному номері журналу ми спробуємо вияснити, чи здатна сучасна наука на виклики часу адекватні відповіді дати.